Підземелля: вісім штук, які гра тихо залишила позаду

Підземелля — найстаріший груповий контент у грі. Про них рідко говорять, бо розробку зупинили на користь фракталів, і нового вже не буде.

Але вісім штук нікуди не поділися, вони працюють, і в них є те, чого більше ніде не дістати.

Список

1. Ascalonian Catacombs
2. Caudecus’s Manor
3. Twilight Arbor
4. Sorrow’s Embrace
5. Citadel of Flame
6. Honor of the Waves
7. Crucible of Eternity
8. The Ruined City of Arah

Група — п’ятеро, хоча пройти можна й меншим складом.

Два режими

Story mode — сюжетний. Він про Destiny’s Edge, ту саму розсварену групу героїв, чиї учасники з’являються у вашій особистій історії (як вона влаштована). Тут є ролики й діалоги, а самі забіги досить прості: випадкова група проходить без проблем.

Explorable mode відкривається після story і вимагає значно більше злагодженості. У кожного підземелля кілька шляхів, зазвичай три, і група голосує, яким іти.

Рівні

Story-режими починаються з 30-го рівня (Ascalonian Catacombs) і доходять до 78-го (Crucible of Eternity). Explorable-версії розраховані на 5–10 рівнів вище. Arah і фрактали вимагають 80-го.

Тобто підземелля — це той рідкісний контент, у який можна зайти задовго до 80-го рівня. Для гравця, який тільки качається, це чи не єдина можливість побачити групову гру.

Нагороди

За explorable дають Tales of Dungeon Delving — 20 за проходження, плюс бонус за перший забіг на добу: ще від 35 до 80.

Витрачаються у Dungeon Merchant на зброю, броню, руни й інше. Скіни підземель характерні й більше ніде не трапляються — саме заради них туди й ходять колекціонери зовнішнього вигляду.

Числа нагород, і з якого вони року

Кожен explorable-шлях дає 20 Tales of Dungeon Delving базово плюс ще 80 за перше проходження цього шляху за добу. Тобто свіжий шлях — це 100 токенів, повторний — 20.

Монета видає вік системи з головою:

• шляхи Ascalonian Catacombs: по 50 срібла
• Caudecus’s Manor, Twilight Arbor, Sorrow’s Embrace, Citadel of Flame, Honor of the Waves, Crucible of Eternity: по 35 срібла
• Arah: 1 золотий за шляхи Jotun, Mursaat і Seer, 50 срібла за Forgotten
• Aetherpath у Twilight Arbor: 66 срібла, і він довший за все інше в цьому списку

Усього 25 explorable-шляхів, тож повний обхід усіх підземель гри дає близько десяти золотих. У 2013-му це був серйозний вечірній заробіток. Відтоді цифри ніхто не чіпав і не чіпатиме.

Чи варто туди йти

Заради вигляду — так. Комплекти броні з підземель упізнавані, і зібрати їх можна лише тут.

Заради сюжету — так. Story-режими пояснюють, хто такі Destiny’s Edge, а без цього частина особистої історії читається дивно.

Заради заробітку — ні. Нагороди застаріли, і час вигідніше витратити на мети й світових босів або фрактали.

Заради навчання групової гри — так, але обережно. Механіки тут старі й іноді несправедливі, а спільнота звикла проходити конкретними шляхами й швидко.

Чесно про стан

Це законсервований контент. Його не балансують і не оновлюють, частина шляхів проходиться дивними способами, а знайти групу складніше, ніж на будь-що інше.

Але він безкоштовний, доступний з 30-го рівня і показує гру такою, якою вона була на старті. Як екскурсія — цілком варте вечора.

Чому люди туди все одно ходять

Чесна відповідь не має стосунку до монет.

Скіни броні й зброї з підземель досі одні з найкрасивіших у грі, і купити їх на ринку не можна за жодні гроші. Броня з Ascalonian Catacombs — той самий кістяно-білий комплект, якого рано чи пізно хоче кожен страж, — виходить із підземелля, куди ніхто не ходить, і жодна сума золота її не зробить.

А ще є те, що відбувається, коли п’ятеро незнайомих людей заходять у підземелля 2012 року, спроектоване до того, як гра зрозуміла, чим вона є. Хтось гине на пастці, про яку всі забули. Хтось, хто бігав це сто разів у 2014-му, починає розповідати. Уся справа займає на двадцять хвилин довше, ніж мала б.

Ви не розбагатієте. Ви отримаєте комплект броні, який дуже тихо позначає вас як людину, що сходила подивитися на старі частини світу.

Про що говорить те, що вони досі тут

Коротка думка наостанок.

Підземелля покинули понад десять років тому. Очевидний комерційний хід — прибрати їх: вони розпорошують гравців, збивають новачків з пантелику, і ніхто не платить за підтримку режиму, який не продають.

Вони досі в грі. Досі відкриваються, досі видають нагороди, досі тримають скіни, яких більше ніде не взяти.

Це та сама логіка, що й у спорядження, яке не застаріває, і в історії, до якої можна повернутися через три роки. Гра напрочуд неохоче видаляє причини, з яких ви колись у неї грали.

Не кожна стара кімната варта відвідин. Але те, що двері досі не замкнені, чогось та варте.