Чому в Guild Wars 2 немає квестів і що замість них

Перше, що спантеличує людину, яка прийшла з World of Warcraft чи будь-якої іншої класичної MMO: ви заходите в Guild Wars 2, роззираєтеся — і не бачите жодного знака оклику. Немає NPC, який дасть вам список із десяти вовків. Немає журналу, де накопичуються завдання. Складається враження, що гра забула вам щось видати.

Не забула. Вона просто роздала це інакше.

Серця замість списку завдань

По карті розкидані серця — області з NPC, у якого є проблема. Ви не берете завдання і не здаєте його. Ви просто заходите в зону й починаєте робити те, що там доречно: гасите пожежі, годуєте корів, б’єте бандитів, збираєте яблука. Смужка вгорі екрана заповнюється від будь-якої з цих дій, і коли вона повна — серце зараховано, NPC стає для вас торговцем.

Це та сама механіка «зроби десять справ», але без бюрократії навколо неї. Ви ніколи не побіжите назад через півкарти, щоб здати завдання.

Події, які просто трапляються

Важливіше інше. По карті постійно відбуваються події — на екрані з’являється помаранчеве коло і рядок «захистіть табір» або «проженіть кентаврів». Ніхто вам її не видавав. Вона почалася сама, за розкладом або тому, що хтось поруч зробив попередній крок ланцюжка.

Ви просто заходите й берете участь. Нагороду отримає кожен, хто зробив внесок, — не перший, не той, хто вдарив останнім, і не той, хто «взяв квест». Тому в GW2 немає причини боятися чужого гравця: він вам не конкурент за моба, він плюс до шансів. Це, мабуть, найбільша поведінкова відмінність гри від жанру взагалі.

Найцікавіше — ланцюжки подій. Провалена оборона табору не «скидається»: кентаври займають табір, і наступна подія — вже відбити його назад. Карта живе, поки на ній хтось є.

Особиста історія — те, що найбільше схоже на квести

Сюжет винесено окремо, у особисту історію: власна лінія завдань, яка починається з вибору раси й кількох питань про біографію на створенні персонажа. Її видно як зелену стрічку в журналі, і саме вона веде вас по світу розділ за розділом, приблизно кожні два рівні.

Її легко проґавити рівно тому, що вона не нав’язується. Якщо ви пройшли двадцять рівнів і жодного разу не бачили сюжету — відкрийте журнал і натисніть зелену іконку.

Дослідження карти — окремий вид заняття

Кожна карта має набір точок: точки прольоту (телепорти), пам’ятні місця, оглядові точки й майстерні пункти. Оглядові точки — це маленькі паркур-головоломки з красивим краєвидом у нагороду. Зібрати все на карті — це «дослідження карти», і за нього дають досвід, матеріали, а на високих рівнях — компоненти для легендарної зброї.

Ось звідки береться відчуття, що в грі «нічого не сказано»: гра справді нічого не каже. Вона розставляє по світу приводи й чекає, поки ви наткнетеся.

Що робити в перші вечори

Якщо коротко і по-чесному:

1. Не женіться за рівнями. Досвід тут дають майже за все, у тому числі за дослідження й крафт. 80-й рівень прийде сам.
2. Пройдіть особисту історію хоча б до першого великого повороту. Вона пояснює світ краще за будь-який гайд.
3. Зберіть кілька карт повністю. Не всі — просто спробуйте, щоб зрозуміти, подобається вам це чи ні.
4. Не викидайте матеріали. Складайте їх у сховище матеріалів (правий клік → «Deposit All Materials»). Половина того, що ви підбираєте на низьких рівнях, на Торговому посту коштує дорожче, ніж здається.
5. Не купуйте нічого дорогого до 80-го рівня. Спорядження, яке зараз виглядає чудовим, застаріє за десять рівнів. Гроші знадобляться потім.

Чого тут точно немає

Не витрачайте час на пошуки:

• щоденних завдань, які треба «не пропустити» — є щоденні нагороди, але пропущений день нічого не ламає;
• обов’язкового підземельного гринду перед рейдами — вертикального спорядження в грі майже немає, максимальний рівень екіпіровки досяжний швидко й потім не знецінюється з патчами;
• підписки — базова гра безкоштовна, доповнення купуються один раз.

Guild Wars 2 не тримає вас розкладом. Вона тримає вас тим, що карта завжди чимось зайнята — і в цьому одночасно її головна принада й головна причина, чому новачок у перший вечір розгублено стоїть посеред поля.