Три ордени: кого обрати на 30-му рівні

На 30-му рівні, в останній місії розділу, гра ставить вас перед вибором ордену. Вибір остаточний: перегратися можна лише новим персонажем.

Питання «а який кращий» тут не має відповіді в сенсі сили. Вони рівноцінні механічно. Різниця в тому, під чиїм прапором ви проведете двадцять рівнів сюжету і хто буде поруч.

Чим вони відрізняються по суті

Кожен орден по-своєму відповідає на одне питання: що робити зі Старшими Драконами.

Durmand Priory — вчені. Вважають, що дракона можна перемогти, спираючись на знання про минулі перемоги. Бібліотеки, розкопки, стародавні тексти. Якщо вам подобається дізнаватися, як влаштований світ — вам сюди.

Order of Whispers — таємні агенти. Вважають, що драконів не перемогти взагалі, і тому їх треба знову приспати. Шпигунство, підставні особи, робота чужими руками. Найінтригуючіша лінія з трьох.

Vigil — армія. Вважають, що об’єднане військо всіх рас здатне вбити дракона. Прямий бій, ніякої хитрості, багато загиблих товаришів.

Коли відбувається вибір і що він замикає

Ви обираєте в останньому розділі особистої історії 30-го рівня, і вікі каже прямо: вибір остаточний. Ні змінити потім, ні взяти другий орден тим самим персонажем.

Що він вирішує конкретно:

• Куди піде історія. Три різні початки: Dredging up the Past у Пріорату, Stealing Secrets у Шептунів, A Fragile Peace у Вігілу.
• Вашого наставника. Magister Sieran, Lightbringer Tybalt Leftpaw або Warmaster Forgal Kernsson.
• Штаб-квартиру. Lornar’s Pass, Bloodtide Coast чи Gendarran Fields.
• Комплект спорядження, який можна купити у вигляді свого ордену.

Чого він не вирішує: клас, характеристики, нічого про те, як ви б’єтеся, і взагалі нічого поза сюжетними інстансами. Ніхто у відкритій меті ніколи не дізнається й не поцікавиться, у якому ви ордені.

Наставники

Це головне, що ви отримуєте разом з орденом, і головна причина, чому люди сперечаються про вибір.

• Durmand Priory — Magister Sieran
• Order of Whispers — Lightbringer Tybalt Leftpaw
• Vigil — Warmaster Forgal Kernsson

Усі троє написані добре, і саме через них другий акт запам’ятовується. Спойлерів не буде, але скажу так: гравці досі згадують своїх наставників поіменно через багато років, і це рідкість для MMO.

Якщо вам важливо вибрати «за персонажем», а не за філософією — Tybalt у спільноті згадується найчастіше.

Обирайте наставника, а не філософію.

Три ордени написані як три відповіді на одне питання. Пріорат вважає, що драконів можна здолати знанням, піднятим з минулого разу. Шептуни вважають, що здолати їх не можна взагалі, треба приспати. Вігіл вважає, що армія всіх рас, правильно зібрана, здатна просто вбити одного.

Це справжня суперечка на три боки, і гра ставиться до всіх трьох серйозно.

І це не те, що ви запам’ятаєте.

Ви запам’ятаєте людину, яку до вас приставили. Ці троє наставників — найкраще написані супутники в Guild Wars 2, вони смішні так, як решта гри майже ніколи не намагається бути, і вся дуга з 40-го по 60-й рівень витрачена на те, щоб ви їх полюбили. Люди, які грали в це у 2012-му, досі згадують когось із них без приводу, більш ніж десятиліття потому, — і недарма спільнота ніколи не припиняла сперечатися, який орден кращий, коли механічна різниця дорівнює сорочці.

Тож практична порада перевертається. Не читайте три філософії, щоб обрати ту, з якою згодні. Подивіться хвилину, як говорить кожен наставник, і візьміть того, з ким хотіли б провести двадцять рівнів. Ви обираєте супутника, і гра це знає, навіть якщо екран вибору про це мовчить.

На що вибір впливає

На середину сюжету. Весь другий акт, рівні 40–60, іде під прапором вашого ордену: завдання, локації, союзники.

На спорядження. Кожен орден продає власну зброю і броню, і купувати ви зможете тільки в свого. Комплекти виглядають по-різному: у Priory академічний вигляд, у Whispers приховані силуети, у Vigil важкий військовий стиль.

На дослідження карти. Без сюжету ордену не відкривається Claw Island, а без неї не закривається дослідження Кріти. Тобто зовсім пропустити цю лінію не вийде, якщо ви збираєте мапу.

На що не впливає

На силу персонажа. Жодних бонусів до статів, жодних унікальних навичок. Броня орденів має звичайні характеристики, відрізняється лише вигляд.

На фінал. Третій акт зводить усі три ордени в Пакт, і кінець спільний.

На доступ до контенту після 80-го. Фрактали, рейди, доповнення — усе однаково для всіх.

Як обирати

Простий спосіб: подумайте, який спосіб вирішувати проблеми вам ближчий.

• Розібратися і знайти відповідь у книжках → Priory
• Дізнатися чужі секрети і зіграти на них → Whispers
• Зібрати всіх і піти в лоб → Vigil

Другий спосіб, ще простіший: подивіться на комплекти броні кожного ордену в пошуку зображень. Ви проведете в цьому вигляді значну частину гри, і естетика тут вагоміша за філософію.

І пам’ятайте, що це не остання ваша історія в грі. Наступного персонажа можна відправити в інший орден — саме так більшість і знайомиться з усіма трьома.

Загальна структура сюжету — в окремому розборі.

Чому про це досі сперечаються

Кілька слів про те, що ви насправді обираєте. Це не фракція.

Другий акт дає вам супутника. Він іде поруч двадцять рівнів, має думку про ваші рішення й говорить, поки ви йдете. Вчений-дворф, який не може перестати робити нотатки. Чар, який забагато балакає й сам це знає. Норн, переконаний, що будь-яка проблема вирішується, якщо стати перед нею.

Guild Wars 2 не славиться своїми текстами. Цей відрізок — виняток, і причина проста до непристойності: гра тримає одного персонажа поруч із вами достатньо довго, щоб ви до нього звикли.

Ви не помітите, як це станеться. Ви помітите наприкінці акту — і всі інші теж помітили. Саме тому через десять років у чаті карти люди досі називають ім’я свого наставника так, як називають ім’я першої собаки.

Тож обирайте за тим, чия компанія вам приємніша. Це важить більше, ніж те, з якою філософією ви згодні.